Поліуретан (ПУ), повне найменування якого - поліуретан, є полімерною сполукою. Він був випущений в 1937 році Отто Байєром та іншими. Поліуретан має дві категорії: поліефірний і поліефірний. З них можна виготовити поліуретановий пластик (переважно пінопласт), поліуретанове волокно (у Китаї його називають спандексом), поліуретановий каучук та еластомери.
М'який поліуретан в основному має термопластичну лінійну структуру. Він має кращу стабільність, хімічну стійкість, еластичність та механічні властивості, ніж пінопластові матеріали з ПВХ, і має меншу деформацію на стиск. Хороша теплоізоляція, звукоізоляція, антивібраційні та антивірусні характеристики. Тому його використовують як упаковку, звукоізоляцію та фільтруючий матеріал. Твердий поліуретановий пластик має невелику вагу, чудову звукоізоляцію, теплоізоляцію, хімічну стійкість, хороші електричні властивості, простий в обробці та низьке водопоглинання. В основному використовується як конструкційний матеріал для будівництва, автомобілебудування, авіаційної промисловості та теплоізоляції. Ефективність поліуретанового еластомеру знаходиться між пластиком та гумою, стійкістю до масла, стійкістю до стирання, стійкістю до низьких температур, стійкістю до старіння, високою твердістю та еластичністю. В основному використовується у взуттєвій промисловості та медичній промисловості. З поліуретану також можна виготовляти клеї, покриття, штучну шкіру тощо.
Поліуретан з’явився в 1930-х роках. Після майже 80 років технологічного розвитку цей матеріал широко застосовувався в обладнанні будинків, будівництві, побутових потребах, транспорті, побутовій техніці тощо.
