Перехід речовини з пакувального матеріалу в харчові продукти відомий як міграціяполіуретанові клеїможе сприяти перенесенню цієї речовини. Чим менша молекулярна маса речовини, тим більша ймовірність її міграції в їжу, або при прямому контакті шляхом дифузії, або непрямому через газову фазу. Як правило, сполуки з щільністю нижче 1000 дальтон демонструють міграційний потенціал, де чисті полімери з щільністю кілька тисяч дальтон і вище не потрібно розглядати.
Для зменшення ризику міграції можна вжити кілька заходів. З одного боку, зменшення низькомолекулярних сполук менше 1000 дальтон в межах клейовий склад на основі розчинника може допомогти зменшити загальний перенесення речовини. З іншого боку, дизайн упаковки може бути відповідним інструментом: встановлення бар’єрних шарів запобігає переходу компонентів упаковки, які здатні до міграції, у їжу, такі шари зменшують або навіть перешкоджають міграції за певних умов використання або навіть можуть діяти як абсолютний бар’єр.
Хоча аналіз реальнийгнучка упаковка харчових продуктівдає найбільш реалістичну інформацію про міграцію в цих сценаріях контакту з харчовими продуктами, це займає багато часу, є складним і його результати дійсні лише для досліджуваного застосування. Для цього існує три різні підходи до оцінки міграції:
- розрахунок: деякі компоненти можна виключити, взявши їх максимальну концентрацію в рецептурі та припустивши загальний перехід речовини в реальному застосуванні.
- моделювання міграції: оскільки міграція відбувається за законом дифузії, були створені комп’ютерні моделі для прогнозування очікуваної міграції визначених сполук за певних умов.
- Випробування на міграцію. (це відповідний і загальноприйнятий спосіб оцінки переходу речовини з пакувального матеріалу в харчові продукти.
