Фізична модифікація - це в основному спосіб підвищення продуктивності клею шляхом допінгу деяких наповнювачів і добавок при певних умовах в процесі підготовки поліуретанового клею. Кварцовий порошок має хорошу сумісність з поліуретановою клейовою системою, що дозволяє значно поліпшити міцність на розрив, подовження при розриві, міцність поліуретанових клейових виробів. Нітриду нано бору (BN) ультразвуком диспергують в поліолі, а потім реагують за допомогою MDI для приготування поліуретанової клейової плівки для упаковки харчових продуктів. У порівнянні з клеями без нано-БН швидкість передачі водяної пари плівки знижується на 50%, міцність на склеювання збільшується на 37%, а міцність на лущення збільшується на 7,14%. Додавання нанофібрильних елементів SiO2 до поліуретанової матриці показало, що гідроксильні групи на поверхні нанофібри siO2 і поліуретану утворюють щільну зшиту структуру, що покращує клей, твердість плівки і міцність на розрив, а також підвищує в'язкість колоїдної кістки.
Хімічна модифікація - це метод модифікації, який змінює типи атомів або атомних груп на молекулярному ланцюжку і методи їх поєднання за допомогою полімерних хімічних реакцій. Серед них блок, трансплантація і т.д. є кілька часто використовуваних хімічних методів модифікації поліуретанового клею. Серед них високоекономіні поліуретанові клеї епоксидної смоли, акрилові поліуретанові клеї та поліуретанові клеї, модифіковані силіконовою смолою, є об'єктами конкуренції в галузі. Епоксидна смола має багато переваг, таких як хороша адгезія, корозійна стійкість, висока міцність і т.д., але її в'язкість погана. Введення епоксидних груп в поліуретанові системи може отримати продукти з кращою продуктивністю. Поліуретанові клеї, модифіковані силіконом, можуть не тільки поліпшити гнучкість, але і уникнути недоліків традиційних поліуретанових клеїв, які легко пінитися після затвердіння і мають погану адгезію для згладжування субстратів.
